Отримання дозволу на працю іноземців

Використання праці іноземців є досить поширеним явищем на багатьох вітчизняних підприємствах. Для того аби оформити трудові відносини з іноземцем, необхідно отримати відповідний дозвіл.
З 27.09.2017 р. набрав чинності Закон № 2058, яким, зокрема, Закон про зайнятість доповнено статтями 42-1 — 42-10, що змінюють процедуру отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців. Яких саме змін зазнала ця процедура, дізнаємось далі.
Вимоги до розміру зарплати

Частиною третьою ст. 42-1 Закону про зай­нятість увстановлено, що роботодавець може отримати дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — дозвіл) за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43 та 48 Закону № 1060;
десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.

Проте вимоги щодо розміру мінімальної заробітної плати не застосовуються у разі отримання дозволу на застосування праці таких осіб:

• іноземних високооплачуваних професіоналів;
• засновників та/або учасників, та/або бенефіціарів (контролерів) юридичної особи, створеної в Україні;
• випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
• іноземних працівників творчих професій;
• іноземних ІТ-професіоналів.

Слід зауважити, що Законом про зайнятість не визначено окремих положень про незастосування вимог щодо розміру заробітної плати при продовженні дії дозволу.
Крім того, розроблення порядку, який визначав би окремі процедури видачі, продовження дії та скасування дозволу, не передбачено.
Строк дії дозволу

Відповідно до ст. 42-3 Закону про зайнятість дозвіл видається на строк, зокрема:

• дії трудового договору (контракту), але не більш як на три роки — для особливих категорій іноземців та осіб без громадянства, визначених частиною другою ст. 42-1 цього Закону;
• дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, але не більш як на три роки — для відряджених іноземних працівників;
• дії трудового договору (контракту), але не більш як на один рік — для всіх інших іноземних найманих працівників.
• Документи для отримання та продовження дозволу

Для продовження дії дозволу роботодавець має подати такі документи (частина третя ст. 42-2 Закону про зайнятість):

• заяву за формою, визначеною Кабінетом Міністрів України;
• фотокартку іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 см;
• документи згідно з переліком для отримання дозволу, якщо вони змінилися.

Відповідно до п. 2 ст. 42-7 Закону про зайнятість територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом наступного робочого дня після прийняття заяви про видачу або продовження дії дозволу проводить перевірку заяви та доданих до неї документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви.
Частиною третьою ст. 42-8 Закону про зайнятість визначено підстави для зупинення розгляду заяви, зокрема невідповідність документів, поданих разом із заявою, вимогам, установленим цим Законом.
Як уже зазначалося, розроблення порядку, який установлював би окремі процедури видачі, продовження дії та скасування дозволу, не передбачено.
Водночас Законом про зайнятість передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України форм заяв для отримання роботодавцем дозволу, продовження його дії та внесення змін до нього. Такі форми заяв вже затверджено постановою № 858.

На сьогодні існує неузгодженість деяких норм Закону про зайнятість. Так, норма частини другої ст. 42-4 Закону не узгоджується з нормою частини третьої цієї статті. Відповідно до норми частини другої зазначеної статті роботодавець вносить плату протягом 10 робочих днів із дня отримання рішення про видачу або продовження дії дозволу, яке надсилається територіальним органам поштою з повідом­ленням про вручення.
Водночас нормою частини третьої цієї статті встановлено, що рішення про видачу або продовження строку дії дозволу скасовується, якщо роботодавець не вніс плату протягом 10 робочих днів з дати рішення про видачу або продовження дії дозволу.
Пунктом 5 частини третьої ст. 42-8 Закону про зайнятість визначено підстави для зупинення розгляду заяви про видачу або продовження строку дії дозволу. Однією з таких підстав є невідповідність умов трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, або умов додаткової угоди про внесення змін до трудового договору (контракту) законодавству України про працю.
Зазначена норма не узгоджується з частиною першою ст. 42-2 цього Закону, оскільки для отримання дозволу подається також копія проекту трудового договору (контракту). Зрозуміло, що на час розгляду документів щодо видачі дозволу, зокрема зупинення розгляду заяви, трудовий договір (контракт) не може бути укладено.
Окремо слід звернути увагу, що внаслідок внесення змін до Закону про зайнятість національний ринок праці стає більш відкритим для залучення некваліфікованої іноземної робочої сили, оскільки жодних вимог щодо підтвердження освіти чи кваліфікації іноземних працівників (окрім випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах) законодавчі норми не містять.